ЛАСКАВО ПРОСИМО!

Раді вітати Вас на сайті нашого освітнього закладу!

Львівська українська гуманітарна гімназія – середній загальноосвітній заклад для обдарованих та здібних дітей, метою діяльності якого є становлення і розвиток соціально активної, національно свідомої, всебічно розвинутої, глибоко моральної особистості з творчим мисленням, вихованої на християнських цінностях.

Ще за часів руського педагогічного товариства українців у Львові вели боротьбу з польськими автономістами за відкриття українських середніх шкіл. Результати були незначними, але вони були. Одним з таких досягнень було відкриття нашої школи, звичайно ж це була не така школа, якою вона є зараз.

В 1901 році Окружна шкільна Рада м. Львова вирішила створити новий учбовий заклад. Для тої цілі купили земельну ділянку по вул. Кордецького. Вулиця була прокладена у 1895 році і була одним із осередків українського економічного та культурного розвитку у 1901-1939 рр / 3673 м223400 австр. крон/.

Запланували чотирьохкласну школу. Назвали її на честь оборонця Ченстохова ксьондза Августина Кордецького.

Під одним дахом існували дві школи: чоловіча і жіноча, причому чоловіча була створена з окремої школи св. Анни. Міська школа імені Кордецького була урочисто відкрита 6 липня 1903 р. Посвята школи відбулась трохи пізніше – в листопаді того ж року. Спочатку у школу було записано 571 учень, але згодом це число значно зросло.

Під час війни 1918-1919 рр. школа дуже потерпіла від куль та вибухів, один з яких був таким сильним, що школу ледве вдалось відремонтувати. Під час війни школа також горіла, але найбільше вона постраждала від пожежі 1922/23 н.р., вогонь охопив значну частину школи, але Львів завжди відрізнявся найоперативнішою пожежною бригадою, тому полум'я було швидко загашено, знищена була лише підлога та стеля школи. Значна подія відбулась у житті школи у 1930/31 н.р. – було проведено електрику, а наступного року у приміщенні школи було створено постійну сцену в гімнастичному залі. Учні часто давали вистави на цій сцені, котрі були відомі всьому місту.

Великий зал школи використовувався товариством Батьківської Спілки, яке на чолі з Яном Дилевським утримувало 9 будинків позашкільної опіки. В цих будинках діти збирались у вільний від навчання час, особливо взимку. Ремонтували своє вбрання, слухали розповіді вчителів. Отримували підвечірок: хліб та чай. Цей підвечірок рятував декого з цих дітлахів від голодної смерті.

Оскільки нова школа знаходилась на периферії, в бідному районі, де мешкали робітники, обслуга залізниці, пошти, дрібні ремісники, то їхні діти складали основний контингент учнів, а також невеликий відсоток дітей урядовців, офіцерів та купців. Учительські кадри в основному складались з тієї ж верстви населення, що й їх учні, тому працювали вони сумлінно і з ентузіазмом не за великі гроші, а заради ідеї та принципів. Перлиною школи, однією з найкращих учителів за всю історію школи була Олена Степанів, яка працювала у школі вчителем географії.

У 2003 р. тут створено Львівську українську гуманітарну гімназію, що є правонаступницею спеціалізованої середньої загальноосвітньої школи № 56 з поглибленим вивченням англійської мови.

Гімназія має свою символіку: емблему, Гімн закладу, Кодекс честі гімназиста, значки.

З 1990 року співпрацює з науково-дослідним інститутом українознавства Міністерства освіти і науки України над проектом "Роль гімназії-родини в реформуванні і розвитку суспільної системи освіти". Метою дослідження є формування творчої особистості, громадянина України – носія національних цінностей. Українознавство займає центральне місце в системі освіти ЛУГГ.

Багато зусиль в період керівництва докладено Лопушанською Галиною Василівною (1992-2013рр.) як фахівцем в період переходу школи в статус україномовної. Для педагогічних працівників директор організувала й вела семінари з української мови. Чітко усвідомлюючи, що реформування школи, системи освіти в Україні, можуть здійснити тільки творчі працівники, ставить науково-методичну проблему для вчителів усього закладу. Стиль управлінської діяльності спрямований на творчий процес розвитку особистості кожного вчителя та педагогічної системи школи вцілому. Професіоналізм Лариси Василишин набуває нової якості у зв'язку з новими тенденціями соціально-економічного розвитку суспільства. Директор розуміє, що процес модернізації освіти, оновлення управління має випереджати процеси розвитку сучасної школи. В гімназії створено модель управління, до якої залучаються педагоги, батьки, громадські організації. Керівник гімназії - дійсно соціальний лідер. Лариса Василишин володіє технологіями менеджменту та маркетингу в освіті. Вона створила продуктивну педагогічну систему школи та уміло управляє її розвитком, організовує і стимулює професійну діяльність підлеглих, сприяє формуванню культури організації. Характерною ознакою управлінської Діяльності директора є поєднання раціонального та емоційно-чуттєвого у власних діях.